Постанова

від 20.06.2018 по справі 910/19135/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/19135/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю помічника судді - Чайки Т.Г. (за дорученням головуючого судді)

за участю представників:

позивача - Сиротін Д.В.

відповідача - Бачинська А.Ю.

третьої особи-1 - Беніцька В.І.

третьої особи-2 - Сміян Т.І.

третьої особи-3 - Кобець І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фармацевтична компанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 (головуючий суддя Куксов В.В., судді Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.) та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 (суддя Літвінова М.Є.) у справі № 910/19135/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фармацевтична компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія", 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К."

про стягнення 1 025 462, 99 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фармацевтична компанія" (далі - Відповідач) про стягнення 1 025 462,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.11.2014 між ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" та ТОВ "Фрам Ко" укладено договір поставки №336, відповідно до якого за Відповідачем рахується заборгованість в сумі 1 025 462,99 грн. 10.03.2017 між ТОВ "Фрам Ко" та Позивачем укладено договір надання послуги факторингу №Ф100317/3, за яким ТОВ "Фрам Ко" відступило Позивачу право вимоги заборгованості за договором поставки №336 від 18.11.2014 у розмірі 857 162,03 грн; 23.03.2017 між ТОВ "Фрам Ко" та Позивачем укладено договір надання послуги факторингу №Ф230317/7, за яким ТОВ "Фрам Ко" відступило Позивачу право вимоги заборгованості за договором поставки №336 від 18.11.2014 у розмірі 168 300,96 грн. Враховуючи те, що Відповідач після повідомлення його про укладення договору факторингу свою заборгованість не погасив, Позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018, позов задоволено, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 025 462,99 грн основної заборгованості.

Судові рішення мотивовані тим, що зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 000 000 грн на підставі заяв Відповідача від 05.04.2017 №118, від 21.04.2017 №140 не відбулося, вимоги Позивача до Відповідача на суму 1 025 462,99 грн є правомірними та обґрунтованими, з огляду на що, позов підлягає задоволенню.

Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги Відповідач посилається на порушення судами норм ст.ст. 516, 601-603, 1082, 1085 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Скаржник зазначає, що обов'язок у Відповідача здійснити платіж фактору (Позивачу) виник 18.05.2017 після отримання повідомлення про факторинг та, з урахуванням положень ст.ст. 603, 1082, ч.2 ст.516 ЦК України, направлені первісному кредитору (ТОВ "Фрам Ко") заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, до моменту одержання повідомлення від Позивача про факторинг, є належним виконанням зобов'язання за договором поставки №336 від 18.11.2014. Крім того, Відповідач посилається на те, що після отримання повідомлення про відступлення права грошової вимоги від Позивача, на підставі ст.ст. 603, 1085 ЦК України Відповідачем було направлено безпосередньо фактору повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №408 від 22.11.2017.

ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." подало відзив, в якому просить касаційну скаргу Відповідача задовольнити, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. У відзиві Третя особа погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі, а також посилається на судову практику в аналогічних справах.

31.05.2018 Позивачем подано відзив, а 01.06.2018 ТОВ "Фрам Ко" подано пояснення на касаційну скаргу, які колегією суддів залишаються без розгляду на підставі ч.2 ст. 118 ГПК України, оскільки подані поза межами строку, встановленого в ухвалі суду, без обґрунтування поважності пропуску такого строку.

19.06.2018 від ТОВ "Фрам Ко" надійшло клопотання про передачу справи №910/19135/17 на розгляд палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якому третя особа вважає, що існують підстави для відступлення від висновків щодо застосування ст.ст. 603, 1085 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме щодо припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №914/909/17, від 17.04.2018 у справі №910/8303/17, від 18.04.2018 у справі №910/8249/17. ТОВ "Фрам Ко" у своєму клопотанні вважає, що за змістом ст.ст. 603, 1085 ЦК України у спірних правовідносинах відсутні підстави для визнання виконаним грошового зобов'язання боржником перед новим кредитором - фактором у відносинах факторингу.

19.06.2018 від ТОВ "Українська фармацевтична компанія" надійшли пояснення, які колегією суддів залишаються без розгляду на підставі ч.2 ст. 118 ГПК України, оскільки подані поза межами строку, встановленого в ухвалі суду, без обґрунтування поважності пропуску такого строку.

20.06.2018 від скаржника надійшла заява про поворот виконання, а також клопотання про приєднання судової практики в аналогічних справах, які колегією суддів залучені до матеріалів справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 18.11.2014 між ТОВ "Фрам Ко" (постачальник) та ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (покупець) укладено договір поставки товару № 336 (далі - договір поставки №336), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

У період з 11.02.2017 по 21.03.2017, на виконання умов договору поставки №336 постачальник поставив Відповідачу товар на загальну суму 1 025 462,99 грн.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань отриманий товар не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 1 025 462,99 грн.

10.03.2017 між постачальником (клієнт) та Позивачем (фактор) укладено договір про надання послуги факторингу № Ф100317/3, відповідно до пункту 1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 857 162,03 грн у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором поставки №336 від 18.11.2014 до ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" в розмірі 857 162,03 грн.

Додатком № 2 до договору встановлено графік передання вимог - 5 робочих днів з дати підписання договору. Склад документації, яке передається - договір поставки від 18.11.2014 № 336; реєстр податкових накладних станом на 10.03.2017; реєстр неоплачених видаткових накладних станом на 10.03.2017; акт звірки взаєморозрахунків з 01.01.2017 по 10.03.2017. Термін сплати фактором коштів за передану вимогу - до 01.07.2017. Актом від 10.03.2017 Позивач та Третя особа-1 засвідчили, що фактору перейшло право вимоги до ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" за договором факторингу щодо сплати заборгованості в розмірі 857 162,03 грн, яка виникла відповідно до договору поставки № 336 від 18.11.2014.

23.03.2017 між постачальником (клієнт) та Позивачем (фактор) укладено договір про надання послуги факторингу № Ф230317/7, відповідно до пункту 1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 168 300,96 грн у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором поставки № 336 від 18.11.2014 до ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" в розмірі 168 300,96 грн.

Додатком № 2 до договору встановлено графік передання вимог - 5 робочих днів з дати підписання договору. Склад документації, яка передається: договір поставки від 18.11.2014 № 336; реєстр податкових накладних за період з 11.03.2017 по 21.03.2017; реєстр неоплачених видаткових накладних за період з 11.03.2017 по 21.03.2017; акт звірки взаєморозрахунків з 11.03.2017 по 21.03.2017. Термін сплати фактором коштів за передану вимогу - до 01.07.2017. Актом від 23.03.2017 Позивач та Третя особа-1 засвідчили, що фактору перейшло право вимоги до ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" за договором факторингу щодо сплати заборгованості в розмірі 168 300,96 грн, яка виникла відповідно до договору поставки № 336 від 18.11.2014.

Позивач листом № 10/03 від 10.05.2017 повідомив Відповідача про відступлення йому права вимоги за вищевказаними договорами факторингу та вимагав погасити заборгованість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 000 000 грн на підставі заяв Відповідача від 05.04.2017 №118, від 21.04.2017 №140 не відбулося, оскільки на момент вчинення відповідних заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ "Фрам Ко" не було кредитором за договором поставки №336, з огляду на відступлення свого права за договорами факторингу від 10.03.2017 та від 23.03.2017 Позивачу, отже між сторонами не було зустрічності таких вимог.

Колегія судді не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що письмове повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки №336 від 18.11.2014 на підставі договорів про надання послуг факторингу № Ф100317/3 від 10.03.2017, №Ф230317/7 від 23.03.2017 з вимогою про погашення заборгованості було направлено Позивачем Відповідачу 10.05.2017.

Таким чином, до моменту одержання від клієнта або фактора письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові обов'язок виконати грошове зобов'язання на користь фактора у боржника відсутній.

Відповідно до частини 1 статті 1085 ЦК України якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

В зазначеній статті закріплено правило, яке випливає зі статті 603 ЦК України та закріплює право боржника пред'явити зустрічні вимоги, які виникли у нього до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Відповідно до статті 603 ЦК України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Частиною 2 статті 516 ЦК України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Враховуючи викладене, суди неправильно застосували вказані норми Цивільного кодексу України та дійшли помилкового висновку про неможливість Відповідачем пред'явити первісному кредитору до заліку свої грошові вимоги та реалізувати своє право на підставі статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України шляхом відправлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог до моменту отримання від Позивача повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки №336 від 18.11.2014.

Обов'язок у Відповідача здійснити платіж фактору виникає лише після отримання Відповідачем повідомлення про відступлення права грошової вимоги, тому Відповідач до моменту отримання вказаного повідомлення мав право виконати свої зобов'язання перед первісним кредитором і таке виконання зобов'язання в порядку ч.1 ст. 1085 ЦК України звільняє Відповідача від відповідальності перед Позивачем на суму проведеного заліку (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №914/909/17, від 17.04.2018 у справі №910/8303/17, від 19.04.2018 у справі №910/8249/17, від 24.04.2018 у справі №910/7917/17).

Судами викладеного не враховано, а також не досліджено обставин справи щодо набуття Відповідачем права вимоги до ТОВ "Фрам Ко" на суму 1 000 000 грн та сплати Відповідачем на користь ТОВ "Фрам Ко" коштів в сумі 25 462,99 грн платіжним дорученням від 26.04.2017 на виконання умов договору поставки №336 від 18.11.2014, на що посилається Відповідач в касаційній скарзі, а отже висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору.

Частинами 1, 2 статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

В силу приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України, враховуючи, що і суд першої, і суд апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального та припустилися порушення норм процесуального права, постанова апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Враховуючи викладені висновки у даній постанові, колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновків Верховного Суду в раніше ухвалених постановах щодо застосування ст. 603, 1085 ЦК України та задоволення клопотання ТОВ "Фрам Ко" про передачу цієї справи на розгляд палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на фактичні обставини справи, а також доводи, що стосуються встановлення обставин справи колегією суддів не приймаються, оскільки у суду касаційної інстанції відсутні повноваження щодо встановлення обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду.

Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фармацевтична компанія" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/19135/17 скасувати.

3. Справу №910/19135/17 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.