Постанова

від 30.01.2019 по справі 910/19135/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2019 р. Справа№ 910/19135/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бачинська А.Ю.;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: Падалко К.В.;

від третьої особи 3: не з'явився;

від третьої особи 4: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2018

у справі № 910/19135/17 (суддя - Головіна К. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фармацевтична компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія"

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К."

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лабораторія Фінансів"

про стягнення 1 025 462, 99 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (далі - ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фармацевтична компанія" (далі - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1 025 462, 99 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач, як новий кредитор, на підставі договорів про надання послуг факторингу № Ф100317/3 від 10.03.2017 р. та № Ф230317/7 від 23.03.2017 р., посилається на порушення відповідачем (боржником) умов договору поставки № 336 від 18.11.2014 р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2017 р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Фрам Ко".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2017 р. до розгляду справи було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" (далі - ТОВ "Українська фармацевтична компанія", третя особа-2), а також Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (далі - ТОВ "МЦ "М.Т.К.", третя особа-3).

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2017 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 р., позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" задоволено, стягнуто з ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" основний борг у сумі 1 025 462,99 грн.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2017 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 у справі № 910/19135/17 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фармацевтична компанія", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." про стягнення 1 025 462, 99 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фармацевтична компанія" судовий збір за апеляційну та касаційну скарги у сумі 47 684 грн. 16 коп.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що враховуючи факт добросовісного (належного) виконання ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (боржником) зобов'язання перед первісним кредитором (ТОВ "Фрам Ко") за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р., підстави для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 025 462,99 грн. за цим договором відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 900 000,00 грн. заборгованості та судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з урахуванням практики Верховного суду позивач не заперечує правомірність відмови у задоволенні позову на суму 125 462,99 грн., в той же час апелянт вважає протиправним відмову у призначенні судової експертизи, що призвело до постановлення незаконного судового рішення в частині стягнення заборгованості в розмірі 900 000,00 грн. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно відхилено клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи документів з метою встановлення факту підписання керівником ТОВ Фрам Ко ОСОБА_4 договору відступлення права вимоги № 1/7 від 14.03.2017.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/19135/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 року у справі 910/19135/17 та призначено справу до розгляду на 23.01.2019.

23.01.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лабораторія Фінансів".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 року залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лабораторія Фінансів" у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відкладено розгляд справи № 910/19135/17 на 30.01.2019.

Позиції учасників справи

10.01.2019 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

16.01.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, вказав, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права.

Представники позивачів та третіх осіб 1, 3, 4 у судове засідання 30.01.2019 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.01.2019 р. проти апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18.11.2014 р. між ТОВ "Фрам Ко" (постачальник, третя особа-1) та ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки товару № 336 (далі - основний договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 основного договору поставки).

Даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 р., якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний рік (п. 8.1 основного договору поставки).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору поставки ТОВ "Фрам Ко", як постачальник, у період з 11.02.2017 р. по 21.03.2017 р. передало відповідачу, як покупцю, товар загальною вартістю 1 025 462, 99 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними за вказаний період, наявними у матеріалах справи.

10.03.2017 р. між ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та ТОВ "Фрам Ко" (клієнт) був укладений договір про надання послуги факторингу № Ф100317/3 (далі - договір факторингу-1), відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 857 162,03 грн. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право вимоги за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. до ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (боржник) в розмірі 857 162,03 грн.

За умовами п. 2.1 договору факторингу-1 (у редакції додаткової угоди № 1 від 30.06.2017 р.) винагорода фактора дорівнює 5 % від суми відступленої грошової вимоги, визначеної у п. 1.1 договору. Фактор сплачує клієнтові у строк до 01.03.2018 р. грошові кошти в сумі 814 303,92 грн. шляхом перерахування на його банківський рахунок.

Також 23.03.2017 р. між ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та ТОВ "Фрам Ко" (клієнт) був укладений договір про надання послуги факторингу № Ф230317/7 (далі - договір факторингу-2), відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 168 300,96 грн. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право вимоги за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. до - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (боржник) в розмірі 168 300,96 грн.

За умовами п. 2.1 договору факторингу (у редакції додаткової угоди № 1 від 30.06.2017 р.) винагорода фактора дорівнює 5 % від суми відступленої грошової вимоги, визначеної у п. 1.1 договору. Фактор сплачує клієнтові у строк до 01.03.2018 р. грошові кошти в сумі 159 885,91 грн. шляхом перерахування на його банківський рахунок.

Фактор має право вимагати від клієнта відступлення йому вимоги в передбачені додатком № 1 до цього договору порядку і строки та не перераховувати клієнту кошти до виконання останнім обов'язку щодо відступлення фактору вимоги (п.п. 3.1.1, 3.1.2 договорів факторингу-1, 2).

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 договорів факторингу, ці договори вважаються укладеними та набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у разі наявності). Строк цих договорів складає 1 рік на починає свій перебіг з моменту, визначеного у п. 6.1 договорів і закінчується за договором факторингу-1 - 10.03.2018 р., а за договором факторингу-2 - 23.03.2018 р.

У додатку № 1 до договорів факторингу-1, 2 сторони (ТОВ "Фрам Ко" та ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації") погодили перелік вимог, які передаються фактору за договором, а у додатку № 2 визначили, що вимоги за договорами факторингу передаються фактору у строк в 5 робочих днів з дати підписання договору.

В той же час, як встановлено судом першої інстанції, 19.01.2015 року між ТОВ УКРАНСЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ (Продавець) та ТОВ ФРАМ КО (Покупець) укладено договір поставки № 2, відповідно до якого постачальник (ТОВ "Фрам Ко") зобов'язується прийняти товар (лікарські засоби, біологічно-активні добавки) та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах цього договору.

В подальшому, 14.03.2017 між ТОВ "Українська фармацевтична компанія" (первісний кредитор), ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (новий кредитор) та ТОВ "Фрам Ко" (боржник) був укладений договір відступлення права вимоги № 1/17 від 14.03.2017 р. (далі - договір відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 1.1. цього договору перевісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором поставки № 2 від 19.01.2015 р., а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором загальною сумою 900 000,00 грн.

Згідно з п. 2.1 договору відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язується перерахувати первісному кредитору грошову суму у розмірі 900 000,00 грн. у строк не пізніше 01.05.2017 р.

Підписанням цього договору ТОВ "Фрам Ко" (боржник) надає згоду ТОВ "Українська фармацевтична компанія" на передачу своїх прав та обов'язків за договором поставки № 2 від 19.01.2015 р. Також підписанням цього договору ТОВ "Фрам Ко" вважається таким, що повідомлене в порядку ст. 516 ЦК України про заміну кредитора у зобов'язанні, та не потребує будь-яких додаткових погоджень чи повідомлень (п.п. 6.2, 6.3 договору).

Згідно Акту прийому-передачі від 14.03.2017 року ТОВ УКРАНСЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ передало ТОВ ПРИДНІПРОВСЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ документи, що підтверджують зобов'язання ТОВ Фрам Ко , а саме: договір поставки № 2 від 19.01.2015 року та видаткові накладні на поставку товару.

05.04.2017 року ТОВ ПРИДНІПРОВСЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ було направлено ТОВ ФРАМ КО заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 118 за договором поставки товару № 336 від 18.11.2014 року та договором про відступлення права вимоги № 1/17 від 14.03.2017 року (договором поставки товару № 2 від 19.01.2015 року) на суму 900 000 грн.. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог отримана ТОВ ФРАМ КО 13.04.2017 року.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору відступлення права вимоги, 20.04.2017 р. ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" сплатило на рахунок ТОВ "Українська фармацевтична компанія" грошові кошти за відступлену вимогу у сумі 900 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11346 від 20.04.2017 р.

Також, 02.01.2017 року між ТОВ Медичний центр М.Т.К. та ТОВ ФРАМ КО укладено Договір постачання № 4/17, відповідно до якого ТОВ Медичний центр М.Т.К. зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ ФРАМ КО лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного призначення, косметичні засоби (далі - Товар) у кількості, асортименті і по цінах згідно накладних, а ТОВ ФРАМ КО зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно Акту звірки від 12.04.2017 року, підписаному ТОВ ФРАМ КО та ТОВ Медичний центр М.Т.К. , станом на 12.04.2017 року заборгованість ТОВ ФРАМ КО перед ТОВ Медичний центр М.Т.К. за поставлений товар становила 7 654 172,37 грн.

27.03.2017 р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 р. між ТОВ "МЦ "М.Т.К." (постачальник, кредитор) та ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (поручитель) був укладений договір поруки (далі - договір поруки), відповідно до якого поручитель (відповідач) зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання ТОВ "Фрам Ко" (покупець) своїх зобов'язань за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 р. у сумі 100 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.3. Договору поруки у випадку невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов'язань за Основним договором Поручитель і Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

18.04.2017 року ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" отримало вимогу ТОВ Медичний центр М.Т.К. про сплату коштів в сумі 100 000 грн. у відповідності до умов договору поруки.

На підставі вимоги кредитора, 21.04.2017 р. відповідач - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія", як поручитель, погасив заборгованість боржника - ТОВ "Фрам Ко" за договором поставки на користь ТОВ "Медичний Центр "М.Т.К." у сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1964 від 21.04.2017 р. та листом ТОВ "Медичний Центр "М.Т.К." № МТК/02-305/6 від 28.04.2017 р. про прийняття вказаної оплати.

21.04.2017 року на підтвердження виконання договору поруки між ТОВ Медичний центр М.Т.К. та ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" було підписано Акт приймання-передачі документів, відповідно до якого ТОВ Медичний центр М.Т.К. передало ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" видаткові накладні про відвантаження товару, тобто документи, що підтверджують наявність боргу ТОВ Фрам Ко перед ТОВ Медичний центр М.Т.К. .

26.04.2017 року ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" було направлено на адресу ТОВ Фрам Ко заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 140 від 21.04.2017 року, відповідно до якої ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором поставки товару № 336 від 18.11.2014 року та Договором поруки від 27.03.2017 року (Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 року) на суму 100 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2017 року ТОВ Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації направило ТОВ ПРИДНІПРОВСЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ повідомлення (№ 10/03 від 10.05.2017) від про відступлення права грошової вимоги за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. факторові за Договором про надання послуги факторингу № Ф100317/3 від 10.03.2017 року та Договором про надання послуги факторингу № Ф230317/7 від 23.03.2017 року.

Спір у надій справи виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. у сумі 1 025 462, 99 грн. (основним зобов'язанням) щодо оплати вартості поставленого товару.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору поставки № 336 від 18.11.2014 ТОВ "Фрам Ко", як постачальник, у період з 11.02.2017 р. по 21.03.2017 р. передало відповідачу, як покупцю, товар загальною вартістю 1 025 462, 99 грн.

Право грошової вимоги за зазначеним договором поставки було відступлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" за договорами надання послуг факторингу №Ф100317/3 від 10.03.2017 року та № Ф230317/7 від 23.03.2017 року.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Письмове повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки № 336 від 18.11.2014 року на підставі договорів надання послуг факторингу №Ф100317/3 від 10.03.2017 року та № Ф230317/7 від 23.03.2017 року з вимогою про погашення заборгованості було направлено позивачем відповідачу лише 11.05.2017 року.

В той же час, 05.04.2017 р. ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" звернулось до ТОВ "Фрам Ко" із заявою № 118 від 05.04.2017 р. про часткове припинення зобов'язань за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. на суму 900 000,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями, які виникли у ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" за іншим договором поставки - № 2 від 19.01.2015 р. на суму 900 000,00 грн., які були відступлені останньому третьою особою-3 - ТОВ "Українська фармацевтична компанія" за договором відступлення права вимоги № 1/17 від 14.03.2017 р.

Вказана заява була отримана ТОВ "Фрам Ко" 13.04.2017 р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зустрічні грошові вимоги у відповідача за цією вимогою виникли в силу договору відступлення права вимоги № 1/17 від 14.03.2017 р., за яким ТОВ "Українська фармацевтична компанія" (первісний кредитор, постачальник) передало належне йому право вимоги до ТОВ "Фрам Ко" (боржника, покупця) за договором поставки № 2 від 19.01.2015 р. Відповідно до цього договору поставки постачальник (ТОВ "Фрам Ко") зобов'язується прийняти товар (лікарські засоби, біологічно-активні добавки) та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Фрам Ко" взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 2 від 19.01.2015 р. щодо оплати вартості поставленого товару не виконало, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 900 000,00 грн.

Підписанням цього договору ТОВ "Фрам Ко" (боржник) надає згоду ТОВ "Українська фармацевтична компанія" на передачу своїх прав та обов'язків за договором поставки № 2 від 19.01.2015 р. Також підписанням цього договору ТОВ "Фрам Ко" вважається таким, що повідомлене в порядку ст. 516 ЦК України про заміну кредитора у зобов'язанні, та не потребує будь-яких додаткових погоджень чи повідомлень (п.п. 6.2, 6.3 договору).

Апелянт, заперечуючи проти оскаржуваного рішення, зазначав, що судом першої інстанції було неправомірно відхилено клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи документів з метою встановлення факту підписання керівником ТОВ Фрам Ко ОСОБА_4 договору відступлення права вимоги № 1/7 від 14.03.2017.

Відповідно до ст.ст. 98, 99 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Таким чином, оскільки під час первісного розгляду справи всі докази були зібрані, клопотання третьої особи-1 про призначення судової експертизи було подано вже під час нового розгляду справи, при цьому суперечностей між наявними у матеріалах справи доказами та доводами сторін не виникло, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів. Колегія суддів відзначає, що призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду.

Крім того, відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, оскільки договір № 1/17 від 14.03.2017 року в судовому порядку недійсним визнаний не був, відповідачем не було заявлено зустрічної позовної вимоги про визнання недійсним вказаного договору та права боржника у разі заміни кредитора у зобов'язані захищені статтею 516 ЦК України, а тому у колегії суддів відсутні підстави для встановлення обставин повноважності осіб, які підписали даний договір, та як наслідок ставити під сумнів його належність, які доказ по справі.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору відступлення права вимоги, 20.04.2017 р. ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" сплатило на рахунок ТОВ "Українська фармацевтична компанія" грошові кошти за відступлену вимогу у сумі 900 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11346 від 20.04.2017 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, на підставі договору відступлення права вимоги № 1/17 від 14.03.2017 р. до ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (відповідача), як нового кредитора, перейшло право зустрічної вимоги до боржника - ТОВ "Фрам Ко" в частині оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 2 від 19.01.2015 р. у межах відступленої суми - 900 000,00 грн.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, за основним договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. ТОВ "Фрам Ко" є кредитором, а ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" - боржником, і навпаки, за договором поставки № 2 від 19.01.2015 р. ТОВ "Фрам Ко" - боржником, а ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" є кредитором на суму 900 000,00 грн.

При цьому, вимоги, які виникли між сторонами даних правочинів на підставі аналогічних договорів, а саме - на підставі договорів поставки № 336 від 18.11.2014 р. та № 2 від 19.01.2015 р., є зустрічними та однорідними (грошовими), строк виконання яких вже настав по обох договорах.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 26.04.2017 р., ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" звернулось до ТОВ "Фрам Ко" із заявою № 140 від 21.04.2017 р. про часткове припинення зобов'язань за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. на іншу суму - 100 000,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями, які виникли у ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" за іншим договором поставки - 4/17 від 02.01.2017 р. на суму 100 000,00 грн. Вказана заява була отримана ТОВ "Фрам Ко" 05.05.2017 р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зустрічні грошові вимоги у відповідача виникли в силу договору поруки від 27.03.2017 р., яким забезпечувалось виконання зазначеного договору постачання № 4/17 від 02.01.2017 р., укладеного між ТОВ "Фрам Ко" (покупець) та ТОВ "МЦ "М.Т.К." (постачальник) (далі - договір поставки). Відповідно до цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного призначення, косметичні засоби (товар) у кількості, асортименті і по цінах згідно накладних, а покупець (ТОВ "Фрам Ко") зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору постачання.

ТОВ "Фрам Ко" взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 р. щодо оплати вартості поставленого товару не виконало, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у вказаній сумі.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки на підставі п. 2 ст. 554 ЦК України.

Отже, в силу статті 553 ЦК України та укладеного договору поруки, ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." (кредитор) мало право вимагати виконання обов'язку з оплати боргу за вказаним договором поставки безпосередньо від поручителя - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія".

На підставі вимоги кредитора, 21.04.2017 р. відповідач - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія", як поручитель, погасив заборгованість боржника - ТОВ "Фрам Ко" за договором поставки на користь ТОВ "Медичний Центр "М.Т.К." у сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1964 від 21.04.2017 р. та листом ТОВ "Медичний Центр "М.Т.К." № МТК/02-305/6 від 28.04.2017 р. про прийняття вказаної оплати.

Відповідно до ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Також пунктом 3.4 договору поруки передбачалось, що до поручителя, який виконав зобов'язання забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання. Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки у разі виконання поручителем зобов'язань боржника перед кредитором останній зобов'язується передати поручителю всі документи, які засвідчують вимоги до боржника, і передати права, які забезпечують цю вимогу, в 3-денний термін з дня виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2017 р. ТОВ "Медичний Центр "М.Т.К." передало, а ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" отримало документи, які підтверджують вимогу до боржника - ТОВ "Фрам Ко" та її виконання поручителем, про що свідчить акт приймання-передачі документів від 21.04.2017 р.

Отже, враховуючи оплату ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (поручителем) заборгованості ТОВ "Фрам Ко" за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 р. у сумі 100 000,00 грн., відповідач набув зустрічне право вимоги за цим договором до ТОВ "Фрам Ко" на вказану суму.

Таким чином, за основним договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. ТОВ "Фрам Ко" є кредитором, а ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" - боржником, і навпаки, за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 р. ТОВ "Фрам Ко" - боржником, а ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" є кредитором на суму 100 000,00 грн.

Вимоги, які виникли між сторонами правочинів на підставі аналогічних договорів, а саме - на підставі договорів поставки № 336 від 18.11.2014 р. та № 4/17 від 02.01.2017 р., є зустрічними та однорідними (грошовими), строк виконання яких вже настав по обох договорах.

Частиною 3 ст. 203 ГК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 601 ЦК України, встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що достатньо заяви однієї сторони для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГК України). Моментом припинення зобов'язань сторін у такому випадку є момент вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та її направлення кредитору (вказана позиція викладена Верховним Судом України у постанові № 910/25488/15 від 13.07.2017 р.).

Судом першої інстанції правомірно були відхилені доводи позивача та третьої особи-1 - ТОВ "Фрам Ко" про те, що пунктом 8.2 договору поставки № 4/17 від 02.01.2017 р. було передбачено заборону передавати сторонами свої права за цим договором третім особам без письмової згоди іншої особи (ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." або ТОВ "Фрам Ко"), а тому ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" не набуло прав поручителя за договором поруки.

Так, згідно з п. 8.2 договору поставки жодна із сторін не має права передавати свої права за договором третій особі без письмової згоди іншої сторони.

З указаного пункту вбачається, що сторони погодились на заборону передачі права вимоги, а не на заборону поручительства за боржника. Вказані договори (передача права вимоги та порука) не є тотожними за своєю правовою природою, а породжують різні правові відносини між сторонами та мають для останніх різні правові наслідки в силу закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Отже, договір поруки передбачає саме забезпечення виконання забов'язань боржника, а не передачу прав боржника третій особі, як це визначено пунктом 8.2 договору поставки № 4/17 від 02.01.2017 р.

Як вказав Верховний Суд України у своїй правовій позиції у постанові від 20.02.2012 р. по справі № 6-51цс11, положеннями статей 553, 554, 626 ЦК України договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Порука створює права для кредитора та обов'язок для поручителя, при цьому безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються.

За таких обставин договір поруки не є правочином про передачу права вимоги третім особам або заміну кредитора у зобов'язанні.

Крім того, ні умовами договору поставки № 4/17 від 02.01.2017 р., ні договором поруки не встановлено обов'язку кредитора та поручителя попереджати чи одержувати згоду боржника (ТОВ "Фрам Ко") на укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором (ТОВ "Медичний центр "М.Т.К."), як і не передбачено заборони на заміну кредитора шляхом виконання обов'язку боржника поручителем (ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія") або обмеження права кредитора на забезпечення виконання зобов'язання боржником шляхом укладення договору поруки.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач є боржником ТОВ "Фрам Ко" (третьої особи-1) на суму 100 000,00 грн. за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. і одночасно - кредитором ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" на суму 100 000,00 грн. за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 р.

Також з матеріалів справи вбачається, що умови правочинів - заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог № 118 від 05.04.2017 р. та № 140 від 21.04.2017 р. сторонами були схвалені, зокрема, відповідачем при зверненні з даними заявами до ТОВ "Фрам Ко", а останнім - шляхом мовчазної згоди (конклюдентних дій), дії щодо оскарження таких односторонніх правочинів ним не здійснювались.

Отже, сторони своїми діями (бездіяльністю) засвідчили факт прийняття до виконання спірного правочину (заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог № 118 від 05.04.2017 р. та № 140 від 21.04.2017 р.) та про його схвалення юридичною особою.

За таких обставин, зважаючи на проведений взаємозалік зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" та ТОВ "Фрам Ко" на загальну суму 100 000 000,00 грн. (900 000,00 грн. + 100 000,00 грн.), судом першої інстанції правомірно встановлено, що заборгованість на вказану суму з 05.04.2017 р. та 26.04.2017 р. (направлення заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог № 118 від 05.04.2017 р. та № 140 від 21.04.2017 р.) у відповідача за основним зобов'язанням - договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. відсутня.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 26.04.2017 р. відповідач сплатив на користь третьої особи-1 - ТОВ "Фрам Ко" іншу частину заборгованості за вказаним договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. у сумі 25 462,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1986 від 26.04.2017 р., наявним у матеріалах справи.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач повністю виконав свій обов'язок з оплати поставленого товару за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. на загальну суму 1 025 462,99 грн. (900 000,00 грн. + 100 000,00 грн. + 25 462,99 грн.).

Стосовно доводів позивача про те, що саме новому кредитору - ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації", а не первісному кредитору (ТОВ "Фрам Ко") відповідач зобов'язаний був оплатити кошти у сумі 1 025 462,99 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому інше не було встановлено ні договором поставки № 336 від 18.11.2014 р., ні договорами факторингу № Ф100317/3 від 10.03.2017 р. та № Ф230317/7 від 23.03.2017 р.. Отже, оскільки вказаними угодами не було передбачено отримання згоди боржника на відступлення права вимоги новому кредитору (ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації"), відповідач - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" не був обізнаний про таку заміну первісного кредитора на ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації".

Частиною 2 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Крім того, частиною 2 ст. 517 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

З указаними нормами кореспондуються також приписи ст. 1082 ЦК України, відповідно до яких боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, до моменту одержання від клієнта або фактора письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові обов'язок виконати грошове зобов'язання на користь фактора у боржника відсутній.

Відповідно до частини 1 статті 1085 Цивільного кодексу України якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

В зазначеній статті закріплено правило, яке випливає зі статті 603 Цивільного кодексу України та закріплює право боржника пред'явити зустрічні вимоги, які виникли у нього до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Відповідно до статті 603 Цивільного кодексу України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Отже, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, проте, має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. При цьому новий кредитор несе ризики несприятливих для нього наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Статтею 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони, що кореспондується з нормами статті 601 Цивільного кодексу України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" лише 11.05.2017 р. направило повідомлення боржнику - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (лист № 10/03 від 10.05.2017 р.) про відступлення права грошової вимоги за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р.

Проте, відповідач виконав свій обов'язок з оплати товару за цим договором - 05.04.2017 р. та 26.04.2017 р. (шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а також перерахування коштів на банківський рахунок ТОВ "Фрам Ко"), тобто раніше, ніж його було повідомлено про відступлення права вимоги за договорами факторингу. Отже, за таких обставин, виконання боржником - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" свого обов'язку за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. первісному кредиторові - ТОВ "Фрам Ко" у сумі 1 025 462,99 грн. є належним виконанням.

Вказана вище правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною, зокрема, в постановах від 15.03.2018 у справі № 914/909/17, від 17.04.2018 у справі № 910/8303/17, від 19.04.2018 у справі № 910/8249/17, від 24.04.2018 у справі № 910/7917/17, від 16.05.2018 у справі № 910/17770/17.

З огляду на викладене, враховуючи факт добросовісного (належного) виконання ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (боржником) зобов'язання перед первісним кредитором (ТОВ "Фрам Ко") за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 025 462,99 грн. за спірним договором відсутні, у зв'язку з чим судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні позову ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації".

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи факт добросовісного (належного) виконання ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (боржником) зобов'язання перед первісним кредитором (ТОВ "Фрам Ко") за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 025 462,99 грн. за спірним договором відсутні.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2018 року у справі № 910/19135/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 року у справі № 910/19135/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 року у справі № 910/19135/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/19135/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 05.02.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко