Рішення

від 18.10.2018 по справі 910/19135/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2018Справа № 910/19135/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фармацевтична компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія"

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К."

про стягнення 1 025 462, 99 грн.

за участю представників:

від позивача: Сиротін Д.В., довіреність № б/н від 05.01.18

від відповідача: Сегал Є.А.; Бачинська А.Ю., довіреність № б/н від 11.04.18,

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: Падалко К.В.

від третьої особи-3: Лавринович В.О., довіреність № 03/01/2018-3-Пк від 03.01.18

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (далі - ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фармацевтична компанія" (далі - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1 025 462, 99 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач, як новий кредитор, на підставі договорів про надання послуг факторингу № Ф100317/3 від 10.03.2017 р. та № Ф230317/7 від 23.03.2017 р., укладених із первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (далі - ТОВ "Фрам Ко", третя особа-1), посилається на порушення відповідачем (боржником) умов договору поставки № 336 від 18.11.2014 р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

У позові ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1 025 462, 99 грн.

Провадження за вказаними вимогами було порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2017 р. (суддя Літвінова М.Є.). Цією ж ухвалою до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Фрам Ко" (третя особа-1).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2017 р. до розгляду справи було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" (далі - ТОВ "Українська фармацевтична компанія", третя особа-2), а також Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (далі - ТОВ "МЦ "М.Т.К.", третя особа-3).

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2017 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 р., позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" задоволено, стягнуто з ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" основний борг у сумі 1 025 462,99 грн.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2017 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

У зв'язку з набранням 15.12.2017 р. чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2018 р. розгляд даної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, сторонам надана можливість для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків у даному спорі.

У строк, встановлений законом, відповідач та третя особа-3 - ТОВ "МЦ "М.Т.К." надали суду відзив на позов та письмові пояснення (відповідно), у яких проти позовних вимог заперечили, вважали їх необґрунтованими.

Третя особа-1 - ТОВ "Фрам Ко" у підготовчому засіданні подало клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів з метою встановлення факту підписання керівником ТОВ "Фрам Ко" Музикою О.Г. договору відступлення права вимоги № 1/17 від 14.03.2017 р., а також факту скріплення даного договору печаткою ТОВ "Фрам Ко", проведення якої просив доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу у справі.

Отже, експертиза по справі проводиться в разі дійсної потреби, коли встановити відповідні обставини неможливо, а доводи сторін є суперечливими (п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Проте, враховуючи, що під час первісного розгляду справи всі докази були зібрані, клопотання третьої особи-1 про призначення судової експертизи було вже подано під час нового розгляду справи, при цьому суперечностей між наявними у матеріалах справи доказами та доводами сторін не виникло, тому суд вважав, що у проведенні експертизи немає необхідності.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначив про відсутність у ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" заборгованості перед новим кредитором - ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації", оскільки вартість поставленого товару була вже сплачена первісному кредитору - ТОВ "Фрам Ко" до того, як відповідач дізнався про заміну сторони кредитора у зобов'язанні.

Представник третьої особи-1 - ТОВ "Фрам Ко" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У минулих судових засіданнях вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав, визначених позивачем.

Представники третьої особи-2, 3 - ТОВ "Українська фармацевтична компанія" та ТОВ "МЦ "М.Т.К." вважали, що у позові необхідно відмовити з підстав, вказаних відповідачем.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши їх заяви по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 10.03.2017 р. між ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та ТОВ "Фрам Ко" (клієнт) був укладений договір про надання послуги факторингу № Ф100317/3 (далі - договір факторингу-1), відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 857 162,03 грн. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право вимоги за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. до ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (боржник) в розмірі 857 162,03 грн.

За умовами п. 2.1 договору факторингу-1 (у редакції додаткової угоди № 1 від 30.06.2017 р.) винагорода фактора дорівнює 5 % від суми відступленої грошової вимоги, визначеної у п. 1.1 договору. Фактор сплачує клієнтові у строк до 01.03.2018 р. грошові кошти в сумі 814 303,92 грн. шляхом перерахування на його банківський рахунок.

Також 23.03.2017 р. між ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та ТОВ "Фрам Ко" (клієнт) був укладений договір про надання послуги факторингу № Ф230317/7 (далі - договір факторингу-2), відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 168 300,96 грн. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право вимоги за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. до - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (боржник) в розмірі 168 300,96 грн.

За умовами п. 2.1 договору факторингу (у редакції додаткової угоди № 1 від 30.06.2017 р.) винагорода фактора дорівнює 5 % від суми відступленої грошової вимоги, визначеної у п. 1.1 договору. Фактор сплачує клієнтові у строк до 01.03.2018 р. грошові кошти в сумі 159 885,91 грн. шляхом перерахування на його банківський рахунок.

Фактор має право вимагати від клієнта відступлення йому вимоги в передбачені додатком № 1 до цього договору порядку і строки та не перераховувати клієнту кошти до виконання останнім обов'язку щодо відступлення фактору вимоги (п.п. 3.1.1, 3.1.2 договорів факторингу-1, 2).

Договори факторингу-1, 2 вважаються укладеними та набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у разі наявності). Строк цих договорів складає 1 рік на починає свій перебіг з моменту, визначеного у п. 6.1 договорів і закінчується за договором факторингу-1 - 10.03.2018 р., а за договором факторингу-2 - 23.03.2018 р. (п. п. 6.1, 6.2).

У додатку № 1 до договорів факторингу-1, 2 сторони (ТОВ "Фрам Ко" та ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації") погодили перелік вимог, які передаються фактору за договором, а у додатку № 2 визначили, що вимоги за договорами факторингу передаються фактору у строк в 5 робочих днів з дати підписання договору.

Згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені обставини справи, позивач вважає, що до нього, як нового кредитора, на підставі договорів факторингу № Ф100317/3 від 10.03.2017 р. та № Ф230317/7 від 23.03.2017 р. перейшло право вимагати від боржника - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" належного виконання всіх зобов'язань за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. у сумі 1 025 462, 99 грн. (основним зобов'язанням) щодо оплати вартості поставленого товару.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав та поставлений первісним кредитором - ТОВ "Фрам Ко" (третьою особою-1) товар не оплатив, отже, у ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" виникла заборгованість за основним договором поставки у сумі 1 025 462, 99 грн.

Перевіряючи факт наявності такої заборгованості відповідача перед позивачем, суд встановив наступне.

18.11.2014 р. між ТОВ "Фрам Ко" (постачальник, третя особа-1) та ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки товару № 336 (далі - основний договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 основного договору поставки).

Даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 р., якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний рік (п. 8.1 основного договору поставки).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору поставки ТОВ "Фрам Ко", як постачальник, у період з 11.02.2017 р. по 21.03.2017 р. передало відповідачу, як покупцю, товар загальною вартістю 1 025 462, 99 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними за вказаний період, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Судом встановлено, що відповідач (як покупець) свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав належно, вартість товару за договором поставки сплатив постачальнику (третій особі-1) наступним чином.

Так, 05.04.2017 р. ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" звернулось до ТОВ "Фрам Ко" із заявою № 118 від 05.04.2017 р. про часткове припинення зобов'язань за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. на суму 900 000,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями, які виникли у ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" за іншим договором поставки - № 2 від 19.01.2015 р. на суму 900 000,00 грн., які були відступлені останньому третьою особою-2 - ТОВ "Українська фармацевтична компанія" за договором відступлення права вимоги № 1/17 від 14.03.2017 р. Вказана заява була отримана ТОВ "Фрам Ко" 13.04.2017 р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зустрічні грошові вимоги у відповідача за цією вимогою виникли в силу договору відступлення права вимоги № 1/17 від 14.03.2017 р., за яким ТОВ "Українська фармацевтична компанія" (первісний кредитор, постачальник) передало належне йому право вимоги до ТОВ "Фрам Ко" (боржника, покупця) за договором поставки № 2 від 19.01.2015 р. (далі - договір поставки № 2 від 19.01.2015 р.). Відповідно до цього договору поставки постачальник (ТОВ "Фрам Ко") зобов'язується прийняти товар (лікарські засоби, біологічно-активні добавки) та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Фрам Ко" взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 2 від 19.01.2015 р. щодо оплати вартості поставленого товару не виконало, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 900 000,00 грн.

Так, між ТОВ "Українська фармацевтична компанія" (первісний кредитор), ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (новий кредитор) та ТОВ "Фрам Ко" (боржник) був укладений договір відступлення права вимоги № 1/17 від 14.03.2017 р. (далі - договір відступлення права вимоги). Відповідно до цього договору перевісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором поставки № 2 від 19.01.2015 р., а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором загальною сумою 900 000,00 грн. (п. 1.1).

Згідно з п. 2.1 договору відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язується перерахувати первісному кредитору грошову суму у розмірі 900 000,00 грн. у строк не пізніше 01.05.2017 р.

Підписанням цього договору ТОВ "Фрам Ко" (боржник) надає згоду ТОВ "Українська фармацевтична компанія" на передачу своїх прав та обов'язків за договором поставки № 2 від 19.01.2015 р. Також підписанням цього договору ТОВ "Фрам Ко" вважається таким, що повідомлене в порядку ст. 516 ЦК України про заміну кредитора у зобов'язанні, та не потребує будь-яких додаткових погоджень чи повідомлень (п.п. 6.2, 6.3 договору).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору відступлення права вимоги, 20.04.2017 р. ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" сплатило на рахунок ТОВ "Українська фармацевтична компанія" грошові кошти за відступлену вимогу у сумі 900 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11346 від 20.04.2017 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, на підставі договору відступлення права вимоги № 1/17 від 14.03.2017 р. до ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (відповідача), як нового кредитора, перейшло право зустрічної вимоги до боржника - ТОВ "Фрам Ко" в частині оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 2 від 19.01.2015 р. у межах відступленої суми - 900 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що за основним договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. ТОВ "Фрам Ко" є кредитором, а ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" - боржником, і навпаки, за договором поставки № 2 від 19.01.2015 р. ТОВ "Фрам Ко" - боржником, а ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" є кредитором на суму 900 000,00 грн.

При цьому суд враховує, що вимоги, які виникли між сторонами правочинів на підставі аналогічних договорів, а саме - на підставі договорів поставки № 336 від 18.11.2014 р. та № 2 від 19.01.2015 р., є зустрічними та однорідними (грошовими), строк виконання яких вже настав по обох договорах.

Також з матеріалів справи вбачається, що 26.04.2017 р., ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" звернулось до ТОВ "Фрам Ко" із заявою № 140 від 21.04.2017 р. про часткове припинення зобов'язань за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. на іншу суму - 100 000,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями, які виникли у ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" за іншим договором поставки - 4/17 від 02.01.2017 р. на суму 100 000,00 грн. Вказана заява була отримана ТОВ "Фрам Ко" 05.05.2017 р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

При цьому судом встановлено, що зустрічні грошові вимоги у відповідача виникли в силу договору поруки від 27.03.2017 р., яким забезпечувалось виконання зазначеного договору постачання № 4/17 від 02.01.2017 р., укладеного між ТОВ "Фрам Ко" (покупець) та ТОВ "МЦ "М.Т.К." (постачальник) (далі - договір поставки). Відповідно до цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного призначення, косметичні засоби (товар) у кількості, асортименті і по цінах згідно накладних, а покупець (ТОВ "Фрам Ко") зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору постачання.

Так, 27.03.2017 р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 р. між ТОВ "МЦ "М.Т.К." (постачальник, кредитор) та ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (поручитель) був укладений договір поруки (далі - договір поруки), відповідно до якого поручитель (відповідач) зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання ТОВ "Фрам Ко" (покупець) своїх зобов'язань за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 р. у сумі 100 000,00 грн.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ "Фрам Ко" взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 р. щодо оплати вартості поставленого товару не виконало, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у вказаній сумі.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки на підставі п. 2 ст. 554 ЦК України.

Отже, в силу статті 553 ЦК України та укладеного договору поруки, ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." (кредитор) мало право вимагати виконання обов'язку з оплати боргу за вказаним договором поставки безпосередньо від поручителя - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія".

На підставі вимоги кредитора, 21.04.2017 р. відповідач - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія", як поручитель, погасив заборгованість боржника - ТОВ "Фрам Ко" за договором поставки на користь ТОВ "Медичний Центр "М.Т.К." у сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1964 від 21.04.2017 р. та листом ТОВ "Медичний Центр "М.Т.К." № МТК/02-305/6 від 28.04.2017 р. про прийняття вказаної оплати.

Відповідно до ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Також пунктом 3.4 договору поруки передбачалось, що до поручителя, який виконав зобов'язання забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання. Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки у разі виконання поручителем зобов'язань боржника перед кредитором останній зобов'язується передати поручителю всі документи, які засвідчують вимоги до боржника, і передати права, які забезпечують цю вимогу, в 3-денний термін з дня виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2017 р. ТОВ "Медичний Центр "М.Т.К." передало, а ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" отримало документи, які підтверджують вимогу до боржника - ТОВ "Фрам Ко" та її виконання поручителем, про що свідчить акт приймання-передачі документів від 21.04.2017 р.

Отже, враховуючи оплату ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (поручителем) заборгованості ТОВ "Фрам Ко" за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 р. у сумі 100 000,00 грн., відповідач набув зустрічне право вимоги за цим договором до ТОВ "Фрам Ко" на вказану суму.

Таким чином, судом встановлено, що за основним договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. ТОВ "Фрам Ко" є кредитором, а ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" - боржником, і навпаки, за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 р. ТОВ "Фрам Ко" - боржником, а ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" є кредитором на суму 100 000,00 грн.

При цьому суд враховує, що вимоги, які виникли між сторонами правочинів на підставі аналогічних договорів, а саме - на підставі договорів поставки № 336 від 18.11.2014 р. та № 4/17 від 02.01.2017 р., є зустрічними та однорідними (грошовими), строк виконання яких вже настав по обох договорах.

Частиною 3 ст. 203 ГК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 601 ЦК України, встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що достатньо заяви однієї сторони для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГК України). Моментом припинення зобов'язань сторін у такому випадку є момент вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та її направлення кредитору (вказана позиція викладена Верховним Судом України у постанові № 910/25488/15 від 13.07.2017 р.).

Суд відхиляє доводи позивача та третьої особи-1 - ТОВ "Фрам Ко" про те, що пунктом 8.2 договору поставки № 4/17 від 02.01.2017 р. було передбачено заборону передавати сторонами свої права за цим договором третім особам без письмової згоди іншої особи (ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." або ТОВ "Фрам Ко"), а тому ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" не набуло прав поручителя за договором поруки.

Так, згідно з п. 8.2 договору поставки жодна із сторін не має права передавати свої права за договором третій особі без письмової згоди іншої сторони.

З указаного пункту вбачається, що сторони погодились на заборону передачі права вимоги, а не на заборону поручительства за боржника. Указані договори (передача права вимоги та порука) не є тотожними за своєю правовою природою, а породжують різні правові відносини між сторонами та мають для останніх різні правові наслідки в силу закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Отже, договір поруки передбачає саме забезпечення виконання забов'язань боржника, а не передачу прав боржника третій особі, як це визначено пунктом 8.2 договору поставки № 4/17 від 02.01.2017 р.

Як вказав Верховний Суд України у своїй правовій позиції у постанові від 20.02.2012 р. по справі № 6-51цс11, положеннями статей 553, 554, 626 ЦК України договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Порука створює права для кредитора та обов'язок для поручителя, при цьому безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються.

За таких обставин договір поруки не є правочином про передачу права вимоги третім особам або заміну кредитора у зобов'язанні (правова позиція також викладена Вищим господарським судом України у постановах від 19.11.2015 р. у справі № 904/2224/15 та від 15.05.2017 р. у справі № 904/10695/15).

Крім того, проаналізувавши наведені норми закону, суд зазначає, що ні умовами договору поставки № 4/17 від 02.01.2017 р., ні договором поруки не встановлено обов'язку кредитора та поручителя попереджати чи одержувати згоду боржника (ТОВ "Фрам Ко") на укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором (ТОВ "Медичний центр "М.Т.К."), як і не передбачено заборони на заміну кредитора шляхом виконання обов'язку боржника поручителем (ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія") або обмеження права кредитора на забезпечення виконання зобов'язання боржником шляхом укладення договору поруки.

Отже, судом вже встановлено, що відповідач є боржником ТОВ "Фрам Ко" (третьої особи-1) на суму 100 000,00 грн. за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. і одночасно - кредитором ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" на суму 100 000,00 грн. за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 р.

Також з матеріалів справи вбачається, що умови правочинів - заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог № 118 від 05.04.2017 р. та № 140 від 21.04.2017 р. сторонами були схвалені, зокрема, відповідачем при зверненні з даними заявами до ТОВ "Фрам Ко", а останнім - шляхом мовчазної згоди (конклюдентних дій), дії щодо оскарження таких односторонніх правочинів ним не здійснювались.

Отже, сторони своїми діями (бездіяльністю) засвідчили факт прийняття до виконання спірного правочину (заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог № 118 від 05.04.2017 р. та № 140 від 21.04.2017 р.) та про його схвалення юридичною особою.

За таких обставин, зважаючи на проведений взаємозалік зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" та ТОВ "Фрам Ко" на загальну суму 100 000 000,00 грн. (900 000,00 грн. + 100 000,00 грн.), судом встановлено, що заборгованість на вказану суму з 05.04.2017 р. та 26.04.2017 р. (направлення заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог № 118 від 05.04.2017 р. та № 140 від 21.04.2017 р.) у відповідача за основним зобов'язанням - договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. відсутня.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 26.04.2017 р. відповідач сплатив на користь третьої особи-1 - ТОВ "Фрам Ко" іншу частину заборгованості за вказаним договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. у сумі 25 462,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1986 від 26.04.2017 р., наявним у матеріалах справи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач повністю виконав свій обов'язок з оплати поставленого товару за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. на загальну суму 1 025 462,99 грн. (900 000,00 грн. + 100 000,00 грн. + 25 462,99 грн.), тому заявлена у позові заборгованість у сумі 1 025 462,99 грн. грн. у нього відсутня.

Проте, позивач у судовому засіданні заперечував цей факт та вважав, що саме новому кредитору - ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації", а не первісному кредитору (ТОВ "Фрам Ко") відповідач зобов'язаний був оплатити кошти у сумі 1 025 462,99 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому інше не було встановлено ні договором поставки № 336 від 18.11.2014 р., ні договорами факторингу № Ф100317/3 від 10.03.2017 р. та № Ф230317/7 від 23.03.2017 р.. Отже, оскільки вказаними угодами не було передбачено отримання згоди боржника на відступлення права вимоги новому кредитору (ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації"), відповідач - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" не був обізнаний про таку заміну первісного кредитора на ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації".

Частиною 2 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Крім того, частиною 2 ст. 517 зазначеного Кодексу України встановлено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

З указаними нормами кореспондуються також приписи ст. 1082 ЦК України, відповідно до яких боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, проте, має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. При цьому новий кредитор несе ризики несприятливих для нього наслідків.

Як встановлено судом, ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" лише 11.05.2017 р. направило повідомлення боржнику - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (лист № 10/03 від 10.05.2017 р.) про відступлення права грошової вимоги за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. Проте, відповідач виконав свій обов'язок з оплати товару за цим договором - 05.04.2017 р. та 26.04.2017 р. (шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а також перерахування коштів на банківський рахунок ТОВ "Фрам Ко"), тобто раніше, ніж його було повідомлено про відступлення права вимоги за договорами факторингу. Отже, за таких обставин, виконання боржником - ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" свого обов'язку за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р. первісному кредиторові - ТОВ "Фрам Ко" у сумі 1 025 462,99 грн. є належним виконанням.

З огляду на викладене, враховуючи факт добросовісного (належного) виконання ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" (боржником) зобов'язання перед первісним кредитором (ТОВ "Фрам Ко") за договором поставки № 336 від 18.11.2014 р., підстави для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 025 462,99 грн. за цим договором відсутні. Відтак, суд відмовляє у задоволенні позову ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації".

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, у тому числі і за подані ТОВ "Придніпровська фармацевтична компанія" апеляційну та касаційну скарги.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фармацевтична компанія", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." про стягнення 1 025 462, 99 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4а, офіс 139; ідентифікаційний код 39704618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фармацевтична компанія" (02166, м. Київ, проспект Лісовий, 39-А; ідентифікаційний код 38831815) судовий збір за апеляційну та касаційну скарги у сумі 47 684 (сорок сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 16 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 18 жовтня 2018 року.

Повний текст рішення складений 25 жовтня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.