Постанова

від 10.12.2018 по справі 826/14387/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14387/17 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Сорочка Є.О.,

при секретарі Григорук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен , товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Трейд-Сервіс про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен , товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Трейд-Сервіс , в якому просило визнати недійсним правочин, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Дакстер Трен" та товариством з обмеженою відповідальністю Інтер-Трейд-Сервіс , за результатами яких складено податкові накладні від 24.05.2016 року № 50, від 24.05.2016 року № 51, від 24.05.2016 року № 52.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Київській області подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління ДФС у Київській області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Дакстер Трен (Виконавець) та ТОВ Інтер-Трейд-Сервіс (Замовник) було укладено Договір про надання послуг № 15-04 від 26.04.2016 року, згідно якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання, а Виконавець зобов'язується відповідно до Завдань Замовника надати йому за плату такі послуги: оформлення (отримання різного роду довідок в уповноважених органах, банківських гарантій, нотаріально завірених документів) та друк пропозицій конкурсних торгів.

Відповідно до податкової накладної від 24 травня 2016 року № 51, виписаної на користь ТОВ Інтер-Трейд-Сервіс , постачальником (продавцем) надано послуг без урахування податку на додану вартість на суму 50 000,00 грн.

Відповідно до Договору № 02/05 на транспортно-експедиційні послуги від 01.05.2016 року між ТОВ Дакстер Трен (Експедитором) та ТОВ Інтер-Трейд-Сервіс (Замовник) укладено Договір, відповідно до якого Замовник надає для перевезення вантаж (багаж) або Замовник приймає доставлений на його адресу вантаж (багаж), а Експедитор організовує та забезпечує перевезення і супроводження вантажів (багажу), на умовах обумовлених даним Договором.

Згідно з зазначеним Договором було виписано податкову накладну № 52 від 24.05.2016 року на суму 33 333,33 грн.

Відповідно до Договору № 01/01-2016 щодо загального очищення будівель від 13.02.2016 року, який укладено між ТОВ Дакстер Трен (Виконавець) та ТОВ Інтер-Трейд-Сервіс (Замовник), відповідно до якого Сторони домовились про надання послуг щодо загального очищення будівель, визначених у цьому Договорі, Замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги у строки, визначені Договором.

На підставі зазначеного Договору було виписано податкову накладну від 24.05.2016 року № 50 з зазначенням ціни отриманих (наданих) послуг без урахування податку на додану вартість 108 333,33 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що згідно вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року у кримінальній справі №755/1949/17, ОСОБУ_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України та призначено йому покарання у вгляді 1 року обмеження волі.

З огляду на наявний вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року у справі № 755/1949/17, контролюючий орган вбачає правові підстави для визнання вищевказаних договорів недійсними, у зв'язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, зокрема, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Приписами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У силу ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визначені положеннями ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно яких, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Положеннями частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій щодо відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається позивач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) правочинів, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Дакстер Трен" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Трйд-Сервіс" за результатами яких складено податкові накладні від 24 травня 2016 року № 50, від 24 травня 2016 року № 51 та від 24 травня 2016 року № 52.

Також, слід зазначити, що у вироку суду, на який посилається позивач, не встановлено неправомірність відносин між товариством з обмеженою відповідальністю "Дакстер Трен" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Трйд-Сервіс".

Відповідно до положення пп. 20.1.30 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243 , 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 17 грудня 2018 року.